Ролі й завдання асистентів вчителів: що варто змінювати та чому

Посада асистента вчителя є відносно новою для України й розглядається в контексті запровадження інклюзивного навчання.

Поширена думка, що інклюзивне навчання – це навчання дітей із певними порушеннями розвитку, у тому числі з інвалідністю, у неспеціальних закладах загальної середньої освіти. Ця думка хибна, але саме вона впливає на визначення ролі й завдань асистентів учителів.

Чому ця думка – хибна: Закон України “Про освіту” ще 2017 року визначив поняття “особи з особливими освітніми потребами” як тої, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту. Тобто до категорії осіб з особливими освітніми потребами підпадають будь-які учні, які потребують додаткової постійної чи тимчасової підтримки в той чи інший період навчання.

Додаткова підтримка – це механізми, в основі яких є дії, інструменти чи ресурси, які ми застосовуємо до окремих учнів, щоби допомогти їм успішно виконувати навчальні завдання та соціальні ролі. Додаткова підтримка може бути тимчасовою чи постійною, цілеспрямованою чи різнобічною, інтенсивнішою з боку вчителя чи додатково залучених фахівців. Таким фахівцем є й асистент учителя.

Отож, що є доцільним, а що – зайвина, коли ми говоримо про ролі й завдання асистентів учителів? Звернімося до української та міжнародної практики роботи асистентів учителів.

Законодавство України з 2010 року передбачало посаду асистента (0,5 ставки) на кожну групу чи клас, де є дитина (кілька дітей) з особливими освітніми потребами. У 2018 році внесено зміни, за якими робота асистента вчителя становить 1 ставку на клас (вихователя – 1 ставку на групу). Так, на сьогодні в кожному класі, де є діти з особливими освітніми потребами, має бути асистент учителя.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабміну від 14 червня 2000 р. №963, асистенти вчителів є педпрацівниками. На асистента вчителя поширюються норми статті 22 закону “Про повну загальну середню освіту” щодо педпрацівника.

На посаду асистента вчителя приймають осіб: які мають педагогічну освіту, вищу освіту та / або професійну кваліфікацію; вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства); моральні якості та фізичний і психічний стани здоров’я яких дають змогу виконувати професійні обов’язки.

Асистент учителя забезпечує особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу та бере участь у розробленні та виконанні навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами (“Порядок організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах” від 15 серпня 2011 р. №872).

ПЛАН РОБОТИ
шкільного методичного об`єднання
асистентів вчителів класів інклюзивного навчання
на 2021-2022 навчальний рік

Робота асистента вчителя за кордоном

Із введенням посади асистента вчителя виникло багато запитань щодо організації його діяльності. Як же організовано роботу асистентів вчителів у інших країнах?

США, Канада, Австралія, Велика Британія, Сербія, Словаччина, Чехія та інші країни підтримують ідею, що допомогти закладам освіти залучати різні групи дітей з особливими освітніми потребами можуть саме асистенти.

Водночас їхні ролі різноманітні – від безпосередньої підтримки педагога до загальної підтримки дітей у класі чи окремої дитини з ООП. Аналізуючи зарубіжний досвід, ми не говоримо про асистента вчителя, вихователя чи іншого асистента. Більшість країн прийшли до спільного знаменника в цьому понятті – асистент педагога.

Політика різних країн щодо інклюзивної освіти відображає інтереси та підтримку дітей із різних етнічних та лінгвістичних груп, соціально вразливих верств, дітей мігрантів та біженців.

У Великій Британії, яка є мультинаціональною державою й активно підтримує політику інклюзивної освіти, приблизно 30% загальноосвітніх шкіл відвідують представники тієї чи іншої етнічної групи. Асистенти педагога перекладають, допомагають із виконанням завдань та підтримують комунікацію із сім’єю такої дитини.

Наприклад, із дослідження: асистенти в Австралії підтримують жителів Торресової протоки, маорі, а в США знають іспанську, арабську, китайську мови. Тобто під освітніми потребами в цих країнах розуміють і забезпечення комунікативної потреби в навчанні.

У Сербії, Чехії та Словаччині велику увагу приділяють підтримці дітей із ромських громад, адже за показниками успішності та соціальної інтеграції такі діти залишаються позаду своїх однолітків. Є дані, що діти початкової школи, де були ромські асистенти чи ромські посередники (медіатори), у динаміці показали покращення успішності та поліпшення навичок.

Особливістю роботи асистентів є те, що вони мають стати “містком” між школами та батьками, громадами тощо. Тому їхні основні завдання не лише пов’язані з роботою в класі (полегшення спілкування між учителями та дітьми ромів, зокрема допомога ромським дітям зрозуміти вказівки вчителів та підтримка їх у здійсненні освітніх заходів і діяльності), а й із роботою з ромськими дітьми поза аудиторією.

Це може бути й підготовка до школи, допомога у виконанні домашніх завдань та організація дозвілля й культурних заходів, зокрема й таких, які сприяють налагодженню взаємин між школами та ромськими сім’ями й ромською громадою загалом.

Для асистентів, які працюють із ромськими дітьми та іншими етнічними чи лінгвістичними групами, важливо вміти налагоджувати та підтримувати комунікації із сім’ями дітей та представниками навчальних закладів, сприяти спілкуванню між педагогами й дітьми, допомагати дітям у навчанні та позакласних заходах. Серед завдань та обов’язків асистентів, які працюють у класах, де навчаються ромські діти чи діти інших етнічних чи лінгвістичних груп:

• завдання, пов’язані з роботою в класі, що сприяють спілкуванню між педагогами та дітьми, зокрема допомога дітям зрозуміти вказівки вчителів, підтримка у виконанні навчальних завдань;
• завдання, пов’язані з роботою з дітьми поза заняттями, зокрема підготовка до школи, підтримка виконання домашніх завдань, організація дозвілля та культурних заходів;
• завдання, що стосуються налагодження відносин між освітніми закладами та сім’ями дітей.

Кожен асистент може виконувати як усі завданні, так і окремі чи окреме з них.

Здебільшого, країни самостійно визначають і дещо розмежовують функції та обов’язки для асистентів педагогів, які працюють у класах, де навчаються діти з різних етнічних груп чи учні з інвалідністю.

У розпорядженні Міністерства освіти Чеської Республіки №27/2016 (§5) визначено:

“Асистент педагога надає підтримку іншому педагогічному працівнику під час навчання учня чи учнів зі спеціальними освітніми потребами в обсязі механізму підтримки… Асистент педагога допомагає іншому педагогічному працівнику під час організації й реалізації навчального процесу, підтримує самостійність і активне залучення учня до всіх різновидів роботи, які здійснюються в закладі під час навчального процесу… Асистент педагога працює відповідно до потреби з учнем або іншими учнями класу, відділення або навчальної групи відповідно до вимоги іншого педагогічного працівника та в співпраці з ним”.

Подібна ситуація – і в Сербії та Словаччині, де в законодавстві йдеться про “педагогічного асистента / асистента педагога”, а вже в посадовій інструкції за місцем працевлаштування уточнюється зміст асистування з огляду на запит закладу та програму підготовки асистента. Тобто система асистування – гнучка й динамічна, підлаштовується під реальні потреби учнів та запити вчителів. На жаль, цього в Україні сьогодні немає.

На подібні тлумачення в законодавстві натрапляємо й у інших країнах (Австралія, США, Канада тощо). Спільне тут те, що посада асистента педагога розглядається або для підтримки педагога, або для підтримки учня чи групи учнів. Такий фахівець працює в класах чи групах, де є діти з особливими освітніми потребами (здебільшого – з інвалідністю) або в спеціальних навчальних закладах у безпосередній взаємодії з іншим педагогом чи педагогами закладу.

Як правило, педагоги викладають новий навчальний матеріал для дітей, а асистенти допомагають із дидактичними матеріалами, канцелярським приладдям, проводять інструктаж з окремими дітьми або невеликими групами, попередньо узгодивши свої дії з педагогом. Для цього вони регулярно зустрічаються для спільного обговорення планів занять та узгоджують стратегії (способи / методи / засоби тощо) для участі дітей з особливими освітніми потребами.

Педагоги можуть звертатися до асистентів із проханням про зворотний зв’язок для моніторингу успішності всіх дітей у класі, тоді як самі  можуть більше уваги приділити саме учням з особливими освітніми потребами. Так, асистент може наповнювати онлайн-тести за розробленими педагогом завданнями; показати учням, як працювати з програмою тестування чи комп’ютером, спостерігати за дотриманням покрокової інструкції під час виконання тесту, не інтерпретуючи результати тестування; спостерігати за поведінкою учнів під час освітнього процесу й вести нотатки тощо.

Нерідко асистенти прицільно спостерігають за дитиною та фіксують труднощі чи досягнення для подальшого обговорення з педагогами доцільності навчальних стратегій. Асистенти чітко знають, за чим вони спостерігають, де і що фіксують – у цьому їм допомагають розібрати вчителі чи психологи.

Ключова фігура в забезпеченні інклюзивного навчання – педагог. Для надання дітям підтримки у формі додаткового часу чи місця, інструкцій чи матеріалів для навчання асистент працює під керівництвом педагога. Так, педагог та асистент спільно планують навчання, прогнозують майбутні навчальні ситуації для участі й діяльності дитини з особливими освітніми потребами. Основна мета такої співпраці – насамперед розвантажити педагога в адміністративно-канцелярських функціях для організації та реалізації навчання в такий спосіб, щоби він міг приділяти увагу освітньому процесу всіх дітей у класі через врахування їхніх потреб та можливостей.

Асистенти також взаємодіють із психологом закладу чи спеціальними педагогами, які працюють із дітьми з інвалідністю або особливими освітніми потребами. Ця взаємодія проявляється у формі консультацій чи інструкцій для асистентів щодо ефективності взаємодії з дитиною та самої дитини з однолітками (форми, методи, способи тощо).

Якщо йдеться про підтримку для дитини з особливими освітніми потребами, що базується на знаннях і досвіді зі спеціальної освіти, то її, як під час уроку, так і в позаурочний час, надає спеціальний фахівець, який має відповідну освіту. Тобто рішення про спеціальну підтримку ухвалює й реалізує фахівець, який має спеціальну освіту. Це ще раз підтверджує, що інклюзія в освіті аж ніяк “не забиває гвіздки” у спеціальну освіту, а навпаки – розширює і підсилює ролі спеціальних педагогів (дефектологів, тифлопедагогів, логопедів та інших). Утім, змінитися має їхня підготовка.

Матеріал взято з сайту https://nus.org.ua/